Біла церква: історія міста

БІ́ЛА ЦЕ́РКВА – місто обласного підпорядкування Київської області. Знаходиться на обох берегах р. Рось (притока Дніпра), за 84 км на Пд. Зх. від Києва.

Населення 200 131 особа (2001, складає 100,6 % до 1989). Виникла на місці давньоруського м. Юр’їв (Георгів, Гюргев, Юргев), заснованого 1032 київ. князем Ярославом Мудрим для укріплення південних кордонів держави. Місто стало військовою, адміністративною і церковною столицею Поросся. Тут знаходилася кафедра юр’ївських єпископів. Після монголотатарської навали (серед. 13 ст.) місто не згадується у джерелах, проте археологічні дані свідчать на користь існування населеного пункту в ті часи.

1362 – у складі Литовського князівства з назвою Біла Церква.Його відродження відбулося 1552 після будівництва замку київським воєводою князем С.-Ф. Пронським. Спочатку Б. Ц. була центром великої замкової округи, згодом – староства, яке тримали князі Острозькі, а від 1622 – Любомирські. Місто відігравало роль одного з центрів козацьких повстань кін. 16 ст. під проводом К. Косинського, С. Наливайка і Г. Лободи.

З початком Визвольної війни 1648–54 Б. Ц. стає полковим містом, важливим оборонним пунктом держави Б. Хмельницького. З нею пов’язана більшість воєнних подій, зокрема підписання Білоцерківського договору 1651.

Б. Ц. неодноразово відвідував гетьман Б. Хмельницький. Під час майже безперервних воєн часів Руїни місто було одним із їх епіцентрів. Боротьбу за володіння Б. Ц. як стратег. пунктом Правобережної України, що точилася між польським урядом, українськими гетьманами й татарськими ханами, виграла Річ Посполита. 1702 фастівський полковник С. Палій визволив місто й переніс сюди свою резиденцію. Незабаром Б. Ц. переходить під юрисдикцію гетьмана І. Мазепи й стає правобережною столицею Гетьманщини. Після 1712 місто повернуто під контроль польського уряду. 1774 Б. Ц. була подарована коронному гетьманові Ф.-К. Браницькому й від 1778 до 1917 перебувала в приватному володінні графів Браницьких. У 19 ст. Б. Ц. стала визначним політичним і промисловим центром краю. Резиденцію Браницьких відвідували відомі російські та польські політичні діячі. Протягом воєнних дій 1918–20 місто почергово контролювали різні політичні сили. В листопаді 1918 в Б. Ц. піднято повстання Директорії проти уряду гетьмана П. Скоропадського, головною бойовою частиною якого став загін Січових стрільців. 8 червня 1920 встановлено радянську владу. Від 16 липня 1941 до 4 січня 1944 тривала окупація Б. Ц. німецько-фашиськими військами. До 1946 місто було цілком відроджене. Протягом 1959–65 збудовано і введено в дію 14 нових підприємств, розпочато спорудження Білоцерківського шинного комбінату. Корисні копалини: граніт, глина, залізна руда, мінеральні води. Нині в місті 45 пром. підприємств, із яких 2 – держ. форми власності. Найбільші: ЗАТи – «СП “Росава”» (спеціалізується на випуску автошин), «Наук.-вироб. фірма “Ферокерам”» (виготовляє феритові та ювелірні вироби), «Білоцерків. ТЕЦ», ВАТи – «Валса» (спеціалізується на випуску автошин), «Білоцерківський завод гумових технічних виробів», ТОВ «Інтер-ГТВ» (обидва підприємства випускають формові та неформові гумовотех. вироби), колект. підприємство «Білоцерківхлібопродукт». Найстаріше (від 1850) пром. підприємство міста – ВАТ «Білоцерківсільмаш» (випускає с.-г. машини, комбайни, борони). Діє 2,5 тис. малих і серед. підприємств. У Б. Ц. функціонують 4 транспортні підприємства з перевезення вантажів і 2 підприємства пасажир. транспорту (автобусні й тролейбусні парки). Б. Ц. має розгалужену мережу освіт. закладів: 23 заг.-осв. шк., 2 спец. та 3 вечірні шк., приватний ліцей, 7 училищ; коледж стандартизації, метрології та сертифікації; Білоцерківський державний аграрний університет, технікум м’ясомолоч. промисловості, обл. інститут післядиплом. освіти пед. кадрів, 38 дитсадків. Лікув. установи: 5 лікарень, 6 поліклінік (зокрема 3 стоматологічні), психоневрол. інтернат, профілакторій «Діброва», територ.-мед. об’єднання, 3 медсанчастини, реабілітац. центр для дітей з дит. церебрал. паралічем. У місті – 3 Палаци культури, 3 кінотеатри, 6 клубів, 13 б-к, 3 шк. мистецтв та 2 муз. шк., Центр творчості «Соняшник», Будинок худож. творчості, Будинок юних техніків, Білоцерківський музично-драматичний театр ім. П. Саксаганського, Будинок органної й камер. музики. Діють 24 нар. та зразкові самодіял. колективи. Серед них – ансамбль танцю «Рось», дит. танц. колектив «Щасливе дитинство», чол. хорова капела, муніципал. духовий оркестр та ін. Проводяться міські фестивалі: «Веселка над Россю», «Золота осінь», «Різдвяні зорі». Від 1996 виходить ж. «Біла Церква. Вчора, сьогодні, завтра». У місті – 3 ДЮСШ, 5 спорт. клубів, ліцей-інтернат фізичної культури та спорту, стадіон. Від 1924 діє Білоцерківський краєзнавчий музей. У місті – 5 готелів, відділ. 11-ти банків. Перлиною міста є ландшафт. дендропарк «Олександрія» – визначна пам’ятка садовопарк. архітектури (1793–97), де 1962 створ. музей. Є також Парк культури і відпочинку. В місті зареєстровано понад 30 реліг. громад, зокрема 8 – УПЦ МП, 2 – УПЦ КП, РКЦ, юдеїв, мусульм. парафія та ін. Є 5 церков, каплиця, жін. монастир св. рівноапостольної Марії-Магдалини, 4 молитовні доми. Археол. пам’ятки: 3 кургани (3 тис. до н. е. – поч. 2 тис. н. е.), Палієва гора – поселення пеньківської культури (6–7 ст. н. е.), руське городище (12–13 ст.), Замкова гора та її округа – дитинець-замок і посад-містечко (11–18 ст.). Архіт. пам’ятки: хлібні склади (1788), Зимовий палац (поч. 19 ст.), споруда Дворян. зборів (поч. 19 ст.), Торгові ряди (1809–14); церкви святителя Миколая (1а пол. 17 ст.), архієпископа Мир Лікійського Чудотворця (1706–1852), костел Іоана Предтечі (1796–1812), собор Преображення Господнього (1833–39), церква монастиря св. рівноапостольної Марії-Магдалини (1842); ансамблі споруд поштової станції (1825–31) та гімназії (1843–47). Б. Ц. – батьківщина багатьох діячів науки, культури, мистецтва, спорту. Тут народилися Я. Яциневич – композитор і хоровий диригент, Б. Вул – фізик, Ю. Линник – математик, О. Медвідь – триразовий олімп. чемпіон з вільної боротьби. У Б. Ц. жили й працювали: Шолом Алейхем (Ш. Рабинович) – класик євр. літ-ри, К. Стеценко – композитор, один з ініціаторів відродження УАПЦ, Лесь Курбас – театр. режисер-новатор, В. Кучер – письменник, М. Грищенко – педагог, В. Лебедєв – учений-селекціонер, Є. Вотчал – фізіолог, засн. укр. школи фізіологів, М. Вавилов – ботанік, генетик, П. Попович – льотчик-космонавт. Свого часу в місті перебували письменники Т. Шевченко, І. Нечуй-Левицький, К. Паустовський, Ю. Смолич, художник І. Сошенко. У місті встановлено пам’ятники: Ярославу Мудрому, Б. Хмельницькому, Т. Шевченку, П. Запорожцю; на честь першого козац. повстання на Правобереж. Україні (1591–93) під керівництвом К. Косинського; на честь визволення міста 1702 козаками С. Палія; воїнам 2-го Київ. козачого полку, який брав участь у війні 1812 – «Гренадер»; жертвам голодомору 1932–33; бійцям Київ. інтернац. бригади 1919; 13-ти робітникам заводу «Білоцерківсільмаш», студентам і викладачам Білоцерків. с.-г. інституту, які загинули під час 2-ї світової війни; рад. і чехословац. воїнам, які брали участь у визволенні міста – танк Т34; пам’ятниклітак льотчикам, які загинули при визволенні Б. Ц.; каплицю-пам’ятник землякам, які загинули у війнах; стелу Героям Рад. Союзу та Героям Соц. Праці – випускникам Білоцерків. с.-г. інституту (нині аграр. університет).